Яськи (Одесская область) в реальном времени (ближайшие веб камеры)
Яськи (Одесская область) в прямом эфире в реальном времени. Список веб-камер: Яськи (Одесская область) онлайн, бесплатно, а рядом: Лиманское, Теплодар, Степовое, Старокозаче, Красное, Степановка, Штефан-Водэ. Яськи (Одесская область) находится неподалёку от: Троицкое (Беляевский район), Тудорово (Штефан-Водский район), Белое озеро (Одесская область), Крокмаз, Граденицы.
Ближайшие веб-камеры
Веб-камера на Греческой площади в Одессе
Веб-камера установлена на Греческой площади в Одессе и транслирует вид на неё в режиме реального времени. Греческая площадь размещена в историческом центре Одессы. Площадь часто посещают местные жители и гости города.Формат камеры: видео 1080p
50 км.
Веб-камера у колоннады Воронцовского дворца
Веб-камера демонстрирует колоннаду Воронцовского дворца в реальном времени. Колоннада, она же ротонда и бельведер – один из символов Одессы, объект культурного наследия – является продолжением дворцовой усадьбы Воронцова, его составной частью и стоит на самом обрыве холма.Формат камеры: видео 1080p
50.2 км.
Веб-камера на Екатерининской площади, Одесса
Онлайн веб-камера установлена на Екатерининской площади в Одессе. Камера направлена в сторону Памятника основателям Одессы — памятник Екатерине II и её сподвижникам — де Рибасу, де Волану, Потемкину и Зубову. В правой части трансляции видна Екатерининская улица в сторону Морвокзала.Формат камеры: видео 1080p
50.2 км.
Веб-камера на Приморском бульваре в Одессе
Онлайн веб-камера размещена на Приморском бульваре в Одессе и направлена на памятник герцогу де Ришельё (дюк). Камера работает в режиме реального времени.Формат камеры: видео 1080p
50.3 км.
Веб-камера с видом на Оперный театр в Одессе
Веб-камера демонстрирует вид на Оперный театр в Одессе в реальном времени. Одесский национальный академический театр оперы и балета — первый театр в Одессе по времени постройки, значению и известности. Первое здание было открыто в 1810 и сгорело в 1873 году.Формат камеры: видео 1080p
50.4 км.
Веб-камера у Аллеи Звёзд в Одессе
Веб-камера демонстрирует Аллею Звёзд в Одессе в реальном времени. Достопримечательность установлена у скульптуры, которая изображает символ города – якорь.Формат камеры: видео 1080p
50.5 км.
Веб-камера на Думской площади в Одессе
Веб-камера демонстрирует вид на Думскую площадь в Одессе в реальном времени. Думская площадь — самая маленькая и самая красивая площадь города Одессы, где всегда происходит много интересного: встречают Новый год или, например, торжественно открывают Юморину, или так же дружно проводят очередной митинг — так как здесь заседают депутаты городского совета и расположена мэрия.Формат камеры: видео 1080p
50.6 км.
Где находятся Яськи (Одесская область):
Если вам интересно знать где находятся Яськи и что расположено рядом, то вы можете воспользоваться интерактивной картой, представленной ниже. Синий маркер в самом центре карты — это и есть Яськи (Одесская область).
Жители села Яски Беляевского района Одесской области отметили 235-летие села
Народный депутат Украины от Оппозиционного блока, представитель интересов Одесской области в Верховной Раде Николай Скорик посетил с рабочим визитом Беляевский район. Основным пунктом поездки стало участие парламентария, по приглашению местных жителей в торжествах, посвященных 235-летию основания села Яски. Об этом сообщает пресс-служба Оппозиционного блока.
Однако перед началом праздника с цветами и подарками Н.Скорик навестил старейшую жительницу села Яски Марию Карауш, которой в этом году исполнилось 102 года. Будучи в бодрости духа, долгожительница была приятно удивлена и впечатлена оказанным вниманием.
На сам праздник народный избранник приехал не с пустыми руками. Местному дому культуры команда Н.Скорика подарила современный проектор, который парламентарий вручил директору Дома культуры Наталье Кун. От команды Оппозиционного блока местному детскому саду и школе в подарок был вручен электрический генератор, а местной футбольной команде – мячи и бутсы.
Кроме этого, Н.Скорик вручил персональные благодарности выдающимся деятелям труда села Яски. Благодарности за многолетний труд и особенный вклад в развитие села Яски получили директор Ясковской школы І-ІІІ ступени Степан Бузаджи, директор Ясковской школы І-ІІ ступени Елена Маренченко, глава Ясковкого потребительского общества Валентина Буряк, медсестра амбулатории Тамара Кириченко и технический работник дошкольного учебного заведения Анна Мартыненко.
«В день рождения села Яски я хочу пожелать всем жителям мирного неба и ясного солнца над головой. Я искренне желаю, чтобы громада села развивалась, и вместе с ними развивалась наша Одесская область и наша родная Украина. Именно для этого наша команда работает дружно и сплоченно. Идя на выборы, мы имеем четкий план, который должны реализовать после победы на выборах.
Справка:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Яськи, Біляївський район, Одеська область » Історія міст і сіл Української РСР
14 Окт2016
Підготовлено: Admin. Розділ: Біляївський район
Яськи — село, центр сільської Ради. Розташовані за 12 км від районного центру та за 40 км від найближчої залізничної станції Вигода. Село розкинулось у мальовничій рівнинній місцевості, вздовж лівого берега річки Турунчука (рукав Дністра), поблизу озер та плавнів. Населення — 5917 чоловік.
Заселення території сучасних Яськів почалося ще в давні часи. Як свідчать археологічні знахідки, у III—IV століттях н. е. тут існувало поселення черняхівської культури.
Засноване село наприкінці XVIII століття. Перша згадка про нього датована 1780 роком. В той час тут побудували невелику дерев’яну церкву. В числі перших поселенців були запорізькі козаки, селяни-втікачі з південно-західної України, а також вихідці з Молдавії.
Згідно припущення професора Новоросійського університету В. М. Григоровича, «Ясський торг» (літописне місто на Дністрі) і є село Яськи. Але для категоричного ствердження цього нема підстав. Сучасна наука пов’язує «Ясський торг» з теперішнім румунським містом Ясси.
За компактністю заселення Яськи ділилися на кути. Молдавани разом з українцями, що тікали від ярма польських панів, т. зв. польщани, утворили перший кут. У 1793 році тут налічувалось 117 дворів. Другий кут утворили «турбаївці». Після придушення селянського повстання в селі Турбаях на Полтавщині більшість його учасників під конвоєм відправлено в південно-українські степи. Частина їх 1794 року оселилась в Яськах, побудувавши тут 40 хат. Нарешті, третій кут заснували на початку XIX століття селяни, що втекли сюди з аракчеєвських військових поселень Херсонської губернії; місцеві селяни назвали їх «прихожанами».
Основну масу населення Яськів становили державні селяни. До цього стану їх було переведено за указом 1792 року.
Вигідне географічне положення, наявність у перші десятиліття існування населеного пункту незайнятих земель сприяли швидкому зростанню кількості населення. Якщо в 1820 році в селі було 180 дворів і 1016 жителів, то в 1840 році число дворів збільшилось до 340. В наступні роки кількість населення зростала, досягши у 1883 році 3345, а в 1896 році — 5186 чоловік.
В поземельних актах 1870 року вказувалось, що в Яськах проживали казенні селяни у кількості 1138 ревізьких душ та 19 відставних солдатів. Орної землі на той час було 5464 десятини. Така ж кількість орної землі вказана в одному з документів 1881 року, хоча кількість селян, що одержали наділи, збільшилась до 1842 ревізьких душ. Якщо за переділом 1858 року пересічно на ревізьку душу припадало по 4,5 десятини землі, то за переділом 1881 року наділи скоротились на одну третину і становили близько 3-х десятин. Зростали казенні податки. За час з 1870 року по 1896 рік вони збільшились у два рази. Крім сплати грошових податків, селяни виконували ще й гужові повинності.
Нестача землі, податкова система, при якій селяни були зв’язані круговою порукою, призводили до класового розшарування на селі. Наприкінці XIX століття в Яськах виділилась заможна верхівка. У 90-х роках XIX століття майже кожний четвертий селянин Яськів не мав надільної землі. Такий стан землеволодіння підтверджувався й розподілом населення за родом занять. У 1883 році 3214 чоловік займались хліборобством, 74 ремеслом, 14 рибальством.
Гостра нестача землі примусила селян Яськів у 1884 році звернутися до самого царя з проханням передати їм віддалені перелогові землі. До Петербурга їздив сільський староста Чернявський, який після повернення звідти заявив: «Я привіз вам від государя мотузок на шию, а за маніфестом дертиму з вас шкіру»8. Яськівчанина цьому не заспокоїлись. У 1893 році вони відрядили з тією ж метою до губернатора односельчан В. Шевченка і Л. Левенця. Але й це клопотання закінчилось сумно: ходаків висікли різками.
Селяни зазнавали багато горя від свавілля і зловживань місцевих властей. Факти зловживань були настільки очевидними, що навіть царські власті за розтрату громадських коштів двічі притягали до відповідальності сільських старост.
Наживались на людському горі й багаті торговці. У 1884 році в селі було 12 горілчаних крамниць і шинків. Член сільськогосподарського товариства південного краю Росії, побувавши в Яськах у 1872 році, вказував, що для дальшого розвитку
селянського господарства, поряд з відкриттям сільського банку, необхідно скоротити, а то й повністю заборонити шинки і крамнички, обмежити сваволю торговців спиртними напоями.
Безземельні та малоземельні селяни, для яких земля вже не була джерелом існування, не могли заробити в селі на харчування своєї сім’ї. У 1884 році в Яськах працювало тільки 2 майстерні і 13 невеликих вітряних млинів.
Справжнім лихом для тих, хто працював на своїх клаптиках землі при наявності примітивної техніки, були посухи. Після кількох неврожайних літ 517 господарств з 998 змушені були в 1905 році просити допомоги не тільки насінням, але й продовольством.
Важке соціально-економічне становище селян посилювалось відсутністю медичного обслуговування. Жодної медичної установи в Яськах не було, хоча по кількості жителів це було велике село. Селянам доводилось звертатись по медичну допомогу до сусіднього села Троїцького або ж до Одеси.
З освітою теж справи були не небагато кращі. В останній чверті XIX століття навіть згідно офіційної статистики з 3350 жителів села знали грамоту тільки 97 чоловіків і 8 жінок. Перша спроба відкрити школу в Яськах належить до 1862 року. Того року у церковнопарафіяльній школі почали вчитись троє дітей. Через 4 роки тут було 35 учнів. У 1873 році в селі відкрилось двокласне земське училище, а через 23 роки, у 1896 році, тут працювали дві земські школи, де навчалося всього 135 дітей. Навіть офіційна влада відзначала, що в такому великому селі невистачає принаймні двох шкіл.
Бракувало і вчителів. У 1903 році в трьох школах працювало п’ять учителів, а невистачало шістьох. І після відкриття в 1913 році на «Турбаях» третього земського училища (воно працювало в хаті, орендованій у місцевого селянина) більше ніж половина сільських дітей була поза школою.
Революція 1905—1907 рр. знайшла відгук у Яськах. Селяни відкрито стали на боротьбу за свої права. У 1906 році група селян вчинила замах на життя земського начальника Волчанецького, відомого своєю жорстокістю. В зв’язку з цим було заарештовано 10 жителів села. Протягом трьох місяців тривало слідство. Та заарештовані тримались стійко і власті, нічого не добившись, звільнили їх, встановивши за ними нагляд поліції.
З початком столипінської реформи в Яськах, як і в багатьох інших селах, почалось руйнування надільного землеволодіння на користь куркулів. Новий закон про землевпорядкування відкривав шлях до нових насильств і сваволі щодо селян-общинників. Яськівчани чинили опір руйнуванню общини, вони відкрито виступили проти цієї реформи. Так, коли в 1910 році в село прийшли землеміри, щоб виділити куркулів на хутори, селяни, озброївшись вилами і лопатами, вигнали їх.
Незважаючи на протести і навіть сутички селян із землевпорядниками, в роки столипінської реформи значна частина надільної землі потрапила до заможних господарів. Місцевим куркулям І. Брухману, Л. Ляшенку, Я. Олефіру належало від 18 до 70 десятин кращих земель. Куркулі володіли також кількома, кустарними підприємствами. У 1912 році земство в їх інтересах створило в Яськах прокатний пункт сільськогосподарського інвентаря.
На початку XX століття дальшого розвитку набули кустарні промисли. У 1914 році в селі працювали 8 взуттєвих, 8 швейних майстерень, олійня, три кузні.
На кожному з цих кустарних підприємств було зайнято, як правило, 2—3 робітники. Близько 20 чоловік займалися рибним промислом.
Згубно позначилась на економічному становищі селян перша світова імперіалістична війна. Більшість чоловіків мобілізували до армії. У 1916 році в Яськах налічувалось 6575 жителів, з них дві третини жінок. Збільшення податків та військові побори призвели до занепаду селянських господарств.
Після Лютневої революції в Яськах виник земельний комітет. Однак він не виправдав селянських сподівань. Плата за оренду землі лишалась такою ж високою (25 крб. за десятину), кращі землі, як і раніше, були в руках куркулів. У 1917 році 14 проц. жителів зовсім не мали землі. За іншими даними, кожний четвертий яськівчанин був безземельний.
У вересні 1917 року жителі села звернулись зі скаргою на земельний комітет до Одеської Ради робітничих депутатів. Представник Ради Ільїн, побувавши на селі, доповів, що за вимогою селян частину землі здано в оренду по нижчих цінах (15 крб. за десятину). Представник Ради інформував також про засилля в селі куркулів і пропонував для полегшення становища селян розподілити церковні землі серед бідноти.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції активізувала боротьбу селян за встановлення Радянської влади в селі. В середині січня 1918 року тут утворився революційний комітет у складі найбідніших селян Г. Д. Гончаренка, Ф. М. Тарасенка, К. І. Кириченка та інших. Селяни зібрались на мітинг, де вирішили розподілити землю, коней, інвентар багатіїв. Проте повністю розгорнути діяльність ревкому не вдалось у зв’язку з загрозою румуно-боярської окупації.
На заклик Одеської Ради робітничих депутатів у лютому 1918 року в Яськах сформувався партизанський загін. Його очолив Г. В. Тарасенко, колишній мінер царського флоту, що повернувся в село з госпіталю.
У березні 1918 року село зайняли австро-німецькі окупанти. Ті партизани, що залишились у Яськах, перейшли на нелегальне становище. Підпільну боротьбу очолили П. І. Мартиненко, В. С. Татарчук, А. І. Тарасенко та інші. Велику допомогу підпільникам подавали комуністи Одеси, зокрема Ольшевський (Громовой). Боротьба проти окупантів особливо загострилася в серпні 1918 року після створення підпільного ревкому. В ніч з 17 на 18 листопада в сусідньому селі Маяках спалахнуло повстання. Партизанський загін подав допомогу не тільки повстанцям Маяків, а й жителям Яськів.
У грудні 1918 року, під час англо-французької інтервенції, для допомоги партизанам Придністров’я прибув більшовик Тенгіз Жгенті. За короткий строк до новоствореного партизанського загону влилось близько 500 чоловік, у т. ч. багато яськівців. Загін мав прийти на допомогу повстанцям Одеси, але оскільки умов для повстання на той час не було, загін розформували. Частина партизанів розійшлась по домівках, з решти утворився новий загін, який вирушив на Тирасполь. У тому поході взяв участь Г. В. Тарасенко. Пізніше він був командиром кавалерійського ескадрону в бригаді Г. І. Котовського.
Наприкінці лютого 1919 року селяни Яськів, Біляївки, Маяків під керівництвом місцевих більшовиків підняли повстання проти інтервентів Антанти. Приводом для цього було прибуття денікінського загону для реквізиції продуктів. 28 лютого вночі партизани роззброїли денікінців і розстріляли їх. Загін французьких солдатів, який охороняв водопровідну станцію в Біляївці і прийшов на допомогу денікінцям, було також розбито, 12 французів взято в полон. Для керівництва повстанням утворився загальний військово-революційний комітет. Повстанці почали наступ на Біляївську водопровідну станцію і змусили французів відступити. До початку березня влада в Яськах, Біляївці та Маяках перебувала в руках ревкому.
Для придушення повстання у придністровські села було направлено з Одеси каральну експедицію французьких і денікінських військ, а з Тирасполя виступили польські легіонери. Партизани відійшли в плавні, а війська інтервентів 6 березня вступили в Яськи. Вони вчинили жорстоку розправу над жителями села, особливо над сім’ями партизанів.
У квітні, після вигнання англо-французьких інтервентів з Одеси, в Яськах знову встановлено Радянську владу. 16 квітня 1919 року селяни, ознайомившись з Конституцією Української Радянської Соціалістичної Республіки, обрали на сході волосну Раду селянських депутатів у складі 36 чоловік. До виконкому Ради, очоленого П. Д. Сорочинським, увійшли А. О. Вітенчук, Т. Ю. Парамонов, Я. О. Олефір.
З перших днів роботи волвиконком здійснив ряд важливих заходів по налагодженню мирного життя. Створено комісію по наданню допомоги сім’ям червоноармійців, взято під контроль приватну торгівлю та млини, проведено реквізицію хліба у багатіїв. Для розв’язання земельного питання при волвиконкомі утворили земельний відділ, який очолив Ф. М. Тарасенко. Земвідділ приступив до складання списків безземельних і малоземельних селян з метою перерозподілу землі.
З ініціативи бідняків 19 червня 1919 року в селі організувався комбід. Його головою обрали К. О. Кириленка. Комбід допомагав сиротам, інвалідам війни, сім’ям партизанів, які потерпіли від інтервентів. У селі відкрили два дитячих майданчики, утримання яких взяла на себе сільська Рада. Вживалися заходи для поліпшення роботи лікарні, створеної на базі колишнього амбулаторного пункту.
У комуністичному осередку об’єдналось 15 активних працівників, чимала кількість співчуваючих. Після створення партійного осередку активізувалась політико-масова робота серед населення. Про це свідчив лист-донесення в повіт від 19 червня 1919 року, в якому відзначалась зросла свідомість основної маси селянства. Всі комуністи брали активну участь у роботі Ради.
Здійснювались заходи по налагодженню культурно-масової роботи. Велику роль у цьому відіграла бібліотека, яка налічувала 800 читачів. Сільська Рада виділила приміщення для читальні та клубу.
Влітку 1919 року знову виникла небезпека захоплення Яськів денікінськими військами. 20 липня 1919 року жителі села на мітингу вирішили провести мобілізацію до Червоної Армії, щоб «підтримати всіма силами робітничо-селянську владу в справі боротьби з бандитами».
Проте сили були нерівні, і в серпні 1919 року денікінці захопили Яськи. Знову розгорнулась підпільна боротьба. Керував нею військово-повстанський штаб, що перебував у Яськах. Тут сформувався також партизанський загін, який не давав спокою білогвардійцям. Коли частини Червоної Армії розпочали наступ на Одесу, партизани посилили свої удари по відступаючих до Дністра групах генерала Мартинова і полковника Стесселя. Після розгрому в лютому 1920 року ворожих військ у Придністров’ї в Яськах остаточно встановилась Радянська влада.
13 березня 1920 року голова яськівського ревкому в доповідній записці до повітового ревкому повідомляв, що жителі села вітають Радянську владу, визнають необхідним існування єдиної регулярної Червоної Армії Радянської України й Росії, як єдиного борця проти контрреволюції. При ревкомі працювали відділи: соціального забезпечення, земельний, продовольчий, фінансовий тощо.
Наприкінці березня в селі обрали волосну Раду селянських депутатів. До складу виконкому Ради увійшли активісти, учасники громадянської війни Ф. М. Тарасенко, Т. Ю. Парамонов, І. І. Парамонов, Г. G. Олефір, Є. П. Вишневський. Очолив виконком К. Н. Тарасенко.
Батьківщина гідно оцінила бойові подвиги яськівчан. У складі кавалерійської бригади Г. І. Котовського розпочав свій ратний шлях І. Г. Кириченко (пізніше помер у званні генерал-майора). Він був нагороджений орденом Леніна і двома орденами Червоного Прапора. За бойові подвиги під час розгрому банд Антонова в Росії ордена Червоного Прапора удостоєні також Г. С. Тарасенко та І. А. Бернавек.
Перед новообраною Радою постали важливі завдання по відбудові господарства села. Треба було негайно розв’язати земельне питання. Волосний виконком вживав заходи, щоб забезпечити зерном бідняків та землею малоземельних і безземельних селян. Земля наділялась подвірно, за кількістю їдців. На одного їдця в 1921 році припадало по 1,25 десятини землі. Крім того, частину землі виділили для спільного обробітку. В цій роботі волвиконком спирався на комітет незаможних селян, що утворився в Яськах 18 липня 1920 року. KHС реквізував хліб у власників млинів, боровся проти куркульства і його ворожих дій.
Сільвиконком (у зв’язку зі зміною територіального поділу в 1921 році волвиконком у Яськах реорганізовано в сільвиконком) приділяв багато уваги поліпшенню охорони здоров’я трудящих. Восени 1920 року для лікарні виділили нове приміщення, її поповнили медичним обладнанням.
Партійний осередок та комсомольська організація, яка утворилась у грудні 1920 року, вживали заходи, щоб налагодити культурно-освітнє життя. Поновили роботу три народні школи. Розпочався похід проти неписьменності серед дорослих. В селі відкрили школи грамоти. Для дітей-сиріт і безпритульних організували дитячий майданчик на 30 місць.
Рада та громадські організації села провадили велику роботу по перетворенню в життя ленінського кооперативного плану. У 1921 році в Яськах виникла перша трудова сільськогосподарська артіль ім. Т. Г. Шевченка. Її очолив секретар партійного осередку Д. С. Паненко. Артіль об’єднала 12 родин, у т. ч. 11 незаможних. В ії розпорядженні було 105 десятин землі, 6 плугів, 12 борін, сівалка, жниварка та З віялки. Держава допомагала артілі насінням, інвентарем. У 1925 році в Яськах з’явився перший трактор. Син бідняка М. С. Філіпович сів за кермо машини.
Поступово артіль ставала зразковим господарством. Тут було впроваджено шестипільну сівозміну, всі весняно-польові роботи провадились вчасно, на високому агрономічному рівні. 1926 року артіль одержала по 280 пудів зерна кукурудзи з десятини. Це був тоді непоганий урожай, набагато вищий, ніж в одноосібних селянських господарствах. На Одеській сільськогосподарській виставці за здобуті успіхи артіль одержала другу премію.
Велику роботу серед незаможних селян в той час провадили партійна й комсомольська організації, КНС. Під керівництвом сільських комуністів комсомольський осередок, очолений колишнім одеським робітником Я. Догаєвим, став ініціатором багатьох корисних справ.
При активній участі комсомольців у селі працювали агрономічні курси. У 1926 році тут організувалось кооперативне товариство «Вільна праця». Через три роки, у 1929 році, в Яськах виникли нові артілі «Червоний партизан» та «Червоний турбай». В січні 1930 року колективізовано більше половини всіх господарств. Того ж року організувалися сільськогосподарські артілі: «Шлях до соціалізму», ім. Фрунзе та риболовецький колгосп ім. Леніна.
Проведення колективізації на селі викликало шалену лють куркулів. У березні 1927 року вони вбили комуністів — голову сільської Ради П. М. Барбу та його заступника І. І. Парамонова, а на початку 1928 року вбили з обріза секретаря комсомольського осередку. 5 березня 1930 року на розширеному засіданні сільської Ради було вирішено виселити з села 40 куркульських сімей та конфіскувати їх майно.
30-і роки стали роками економічного зміцнення яськівських колгоспів. Зважаючи на економічну доцільність, артілі «Червоний партизан» та «Червоний турбай» у 1931 році об’єднались у колгосп ім. 14-річчя Жовтня.
На колгоспні лани прийшла потужна техніка. В трьох артілях села ім. 14-річчя Жовтня, «Шлях до соціалізму» та ім. Фрунзе починаючи з 1933 року працювало в середньому по 25—27 тракторів і 5—7 комбайнів Червоноповстанської МТС. Колгоспники почали збирати добрі врожаї. Так, у 1933 році зібрано по 14—15 цнт зернових по 250 цнт картоплі і овочів з кожного гектара. У 1938 році агронома-картоплевода колгоспу ім. 14-річчя Жовтня Ф. М. Козерюка нагороджено орденом «Знак Пошани». Цей колгосп одним з перших у районі став мільйонером.
Поліпшилась справа і з громадським тваринництвом. Колгоспник О. Г. Сухий, працюючи свинарем у колгоспі «Шлях до соціалізму», щороку одержував по 22—25 ділових поросят від кожної свиноматки. 1938 року його нагороджено орденом «Знак Пошани».
Свідченням зрослої майстерності хліборобів і тваринників стала участь багатьох яськівців у Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1939 року. Її учасниками були О. Г. Сухий, Ф. М. Козерюк, бригадир городників артілі «Шлях до соціалізму» Г. М. Бігунов та інші передовики. У передвоєнні роки набагато зріс матеріальний і культурний рівень жителів села. Колгоспники одержували на трудодні по 3 крб. грішми та по 3—3,5 кг хліба.
Змінювався і зовнішній вигляд села. Його частково електрифікували і радіофікували. З’явились нові вулиці з кам’яними будинками. Працювало дві школи — початкова і семирічна, реорганізована в 1938 році на десятирічну. Газети і журнали міцно ввійшли в побут селян. Тільки на одній ділянці села, де налічувалось 370 дворів, у 1938 році жителі передплачували 376 примірників газет і 118 журналів.
Справжнім вожаком мас стала партійна організація, яка в 1941 році налічувала 13 комуністів. Близько 50 членів мала комсомольська організація. Під керівництвом парторганізації майже 100 агітаторів провадили масово-політичну роботу серед населення. Комсомольці стали організаторами виїзних концертів у поле, створення пересувних бібліотек, оборонних та спортивних гуртків.
Як тільки почалась Велика Вітчизняна війна, сотні чоловіків призовного віку пішли до Діючої армії. Під керівництвом голів колгоспів Н. Я. Кириченка, Й. Я. Шевченка та В. П. Вайнруха в Яськах сформувались загони народного ополчення в кількості 150 чоловік. На початку серпня регулярні частини 25-ї Чапаєвської дивізії зайняли оборонний рубіж на північній околиці села. Ворог кинув у напрямі на Біляївку велику кількість танків і 9 серпня гітлерівці захопили село. Чимало ополченців відійшло разом з частинами Червоної Армії на схід.
З перших днів тимчасової окупації фашисти встановили в селі режим насильства і терору: розстріляли голів сільських Рад комуністів П. К. Лещенка і С. І. Мазураша, десятки людей кинули до в’язниці. Але ворогові не вдалось залякати радянських патріотів. Восени 1941 року в селі виникла підпільна антифашистська група з 10 чоловік. В її складі були комуністи І. О. Кириченко, І. І. Макаренко, комсомольці А. Н. Молокоєдова, В. Г. Богорош, М. М. Холявко, П. П. Шойко та інші. Очолила групу А. Н. Молокоєдова, вчителька місцевої школи. Підпільники поширювали зведення Радінформбюро, листівки, здійснили кілька збройних нападів на ворога.
Спочатку група діяла ізольовано. Пізніше, в 1942 році, вона налагодила зв’язок з підпільниками Біляївки і Троїцького. Як видно з повідомлення румунського військово-польового суду в м. Одесі від 11 серпня 1943 року, підпільники постачали партизанів зброєю, продовольством, одягом. У 1943 році майже всі члени підпільної організації потрапили до катівні румунської сигуранци. За вироком суду 26 партизанів, серед них яськівців І. О. Кириченка, П. П. Шойка, І. І.Макаренка та інших засудили до смертної кари.
Героїчно бились яськівці на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Назавжди запам’ятали жителі села 9 квітня 1944 року. Того дня в селі з’явився їх земляк, розвідник-кіннотник А. А. Холявко. Він приніс радісну звістку про наближення частин Червоної Армії, які наступного дня визволили село. Хоробрий розвідник пізніше загинув у боях за Варшаву. Ще близько 500 жителів села віддали своє життя в боях за Радянську Вітчизну.
Зразок відваги і мужності при штурмі Кенігсберга у квітні 1945 року виявив житель села І. І. Ткаченко, який командував ротою. Під час штурму форту, що прикривав підступи до міста, рота Ткаченка потрапила під шквальний вогонь гітлерівців. Командир роти одним з перших форсував водний канал, що оточував форт. Закріпившись з групою бійців на невеличкому «п’ятачку», він забезпечив перехід всієї роти через канал і блокування всього форту. За особисту мужність і героїзм І. І. Ткаченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Важким був перший післявоєнний рік. Окупанти завдали селу великих збитків. Вони спалили або зруйнували господарські будівлі, пограбували сільськогосподарську техніку, вирубали виноградники, вивезли всю худобу та птицю. Загальна сума збитків склала 90 млн. карбованців.
Першу післявоєнну весну колгоспники артілей ім. 14-річчя Жовтня, «Шлях до соціалізму» та ім. Фрунзе почали без єдиного трактора. Вивозили зібраний урожай автомашиною, подарованою військовою частиною.
Держава подала велику допомогу яськівським артілям у відбудові їх господарств. Вже навесні 1947 року на артільних ланах працювало 5 тракторів, через два роки в Яськах основні роботи на сівбі, по догляду за посівами та на збиранні врожаю виконували 13 тракторів і 3 комбайни. В селі виникли спеціалізовані будівельні бригади, які відбудували тваринницькі приміщення, лазню, будинки колгоспників. Відновила роботу сільська лікарня.
Депутати сільської Ради, місцевий актив доклали багато зусиль, щоб впорядкувати село. На сесіях виконкому розглядались питання про створення зеленої зони, про впорядкування існуючих та організацію нових скверів. На могилі 37 воїнів Радянської Армії, що загинули при визволенні Яськів, жителі села в 1947 році спорудили пам’ятник. Відновлювалось культурно-освітнє життя. У вересні 1945 року відкрились двері капітально відремонтованої школи. З ініціативи комсомольців влітку 1946 року відремонтовано клуб.
Село успішно заліковувало рани війни. Комуністи йшли в перших лавах передовиків. Сів за кермо трактора демобілізований воїн Г. П. Михайличенко. У колгоспі «Шлях до соціалізму» відмінно працював комбайновий агрегат комуніста М.М. Сушка, який 1949 року зібрав урожай на площі 300 га. Прославилась ударною працею комсомолка депутат сільської Ради Г. І. Цибуля. Очоленій нею бригаді механізаторів першій у селі присвоєно звання тракторної бригади високої культури сільськогосподарського виробництва.
За почином партійної організації колгоспу ім. Фрунзе, яка звернулась до працівників сільського господарства Біляївського району з закликом достроково і без втрат зібрати врожай кукурудзи і соняшнику, розгорнулось масове соціалістичне змагання.
Значного розвитку досягли яськівські колгоспи в 50-х роках. Колгоспники вирощували нові культури — рис та бавовник. Набагато розширились площі під виноградними плантаціями. Успішно запроваджувався комплекс іригаційних та меліоративних робіт. Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС колгоспники артілі ім. Фрунзе вирішили освоїти 100 га заплавних земель, розширити парникове господарство. Колгосп ім. 14-річчя Жовтня у 1954 році перевиконав план освоєння заплавних земель та зайняв перше місце в районі по надоях молока.
У 1954—1955 рр. покладено початок суцільній електрифікації села. Велику допомогу в цьому подали шефи — робітники Одеського заводу ім. Старостіна та морського порту. Вони встановили в селі кілька генераторів, струм від яких пішов на тваринницькі ферми. Завдяки цьому на фермах застосували електродоїння та автонапування.
Щоб успішніше боротись за зміцнення економічної бази, три яськівські артілі об’єдналися в один колгосп, а 1960 року цей колгосп реорганізувався в радгосп «Дружба народів». Зважаючи на місцеві умови, на близькість до обласного центру, радгосп спеціалізується в овочево-молочному напрямку.
За роки семирічки радгосп досягнув відчутних наслідків у своєму господарюванні, він став рентабельним господарством. Найбільш вигідними і прибутковими виявились овочі, які вирощуються на площі 700 га заплавних земель. Протягом 1959— 1965 рр. радгосп регулярно постачав Одесі по 5—6 тис. тонн помідорів, капусти, баклажанів та іншої городини. На кінець семирічки сума доходів радгоспу перевищила 150 тис. карбованців.
У радгоспі виросли чудові майстри овочівницької справи. Бригадир 3-го відділення комуніст Г. С. Карауш свій трудовий шлях почав у 1930 році в колгоспі ім. Фрунзе. Учасник війни, десантник, з орденом Червоної Зірки повернувся він у 1945 році до рідного села. Спочатку працював заступником голови колгоспу ім. Фрунзе, а в 1956 році очолив сільську Раду. З 1960 року за власним бажанням працює бригадиром городницької бригади. На відвойованих у плавнів землях його бригада щороку вирощує по 250—300 цнт овочів з га при найнижчій по радгоспу, собівартості кожного центнера продукції. У 1966 році Г. С. Караушу присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Значних успіхів добились бригади комуністів П. І. Пахомова, І. І. Берестенка, ланки К. І. Мойси та інші. Завдяки сумлінній праці робітників радгосп успішно виконав взяті на семирічку зобов’язання і впевнено взяв рубежі двох років поточної п’ятирічки.
Чільне місце в економіці радгоспу посідає тваринництво. За роки семирічки ця галузь господарства теж стала прибутковою. У 1962 році в радгоспі завершили будівництво 14 корівників, повністю механізували трудомісткі процеси. Вмілим організатором і справжнім майстром у тваринництві виявила себе Г. Базик, яка після закінчення сільськогосподарського інституту спочатку була зоотехніком, а згодом стала завідуючою молочно-товарної ферми. Додержання всіх вимог зоотехніки на годівлі та догляді тварин сприяли збільшенню надоїв молока до 2100 кг від кожної корови. Собівартість одного центнера молока на фермі протягом семирічки становила 9,8 крб. при плані 11 крб. Великих успіхів досягли доярки М. Іллюк, Н. Пожар, К. Клименко, механік О. Олефір. Нині радгосп «Дружба народів» має 5690 га земельних угідь, 90 тракторів, 14 комбайнів, 70 автомашин та понад 250 інших сільськогосподарських машин. З 1967 року близько 80 проц. усіх робіт у рільництві і тваринництві виконувалось машинами, кукурудза на силос вирощується без будь-яких затрат ручної праці.
За роки семирічки і поточної п’ятирічки радгосп став великим підприємством по переробці сільськогосподарської сировини. 1966 року випустив першу продукцію консервний завод. У наступному році він виробив 2,5 млн. умовних банок консервів (овочів, томатного та яблучного соків), перекривши запроектовану потужність. Продукція радгоспного консервного заводу користується широким попитом.
Радгосп має розгалужену мережу допоміжних підприємств: ремонтну майстерню (цехи — токарний, електрозварювальний), кузню з електромолотом, пилораму.
В успіхах радгоспу відчутна спрямовуюча керівна роль партійної організації, яка налічує 90 комуністів. Її активним помічником є комсомольська організація, на обліку якої 115 комсомольців. Заслуженим авторитетом у колективі користується директор радгоспу П. А. Філіпов. З 1950 року він був головою правління колгоспу ім. 14-річчя Жовтня. За вміле керівництво артільним господарством у 1958 році його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. З 1960 року П. А. Філіпов — директор радгоспу «Дружба народів» — господарства, яке вийшло в число передових у районі. П. А. Філіпова вдруге нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Урядовими нагородами відзначено також секретаря партійної організації Ю. М. Салова та понад 40 інших працівників радгоспу.
Дирекція радгоспу і сільська Рада невтомно дбають про поліпшення добробуту жителів села. У 1962-67 рр. тут споруджено близько 200 будинків з усіма комунальними вигодами. Переважна більшість їх розмістилась у північній частині села, утворивши дві нові вулиці. Протягом семирічки радгосп збудував два гуртожитки, дитячий комбінат, проклав 5 км водопроводу, після чого загальна довжина водогінної мережі досягла 20 кілометрів.
В Яськах існує чимало торговельних підприємств: 7 продовольчих магазинів, книгарня, магазини промислових товарів, культтоварів, предметів господарського вжитку.
В особистому користуванні яськівців — понад 200 легкових автомашин та мотоциклів, понад 300 телевізорів, сотні холодильників, пральних машин. Третина господарств користується газобалонними установками.
В Яськах працює ательє побутового обслуговування, майстерня по ремонту електроприладів і годинників, є АТС, телеграф, радіовузол.
Працює лікарня на 25 ліжок, при ній є кілька спеціалізованих кабінетів, пологовий будинок.
Відоме село і своїми культурними здобутками. Тут є просторий Палац культури із залом на 400 місць, працюють драматичний, хоровий і танцювальний гуртки, оркестр народних інструментів, музична школа. На районному огляді художньої самодіяльності, присвяченому 50-річчю Великого Жовтня, сільський хор зайняв перше місце.
Яськи — село суцільної письменності. Діти вчаться у двох школах — восьмирічній та десятирічній, є також вечірня школа робітничої молоді. В учбових закладах працює понад 50 вчителів, більшість з них має вищу освіту.
Понад 7 тис. книжок налічує сільська бібліотека.
У 1966 році село поповнилось новою культурною установою — народним музеєм. Тут зібрані матеріали, що висвітлюють минуле села, розповідають про подвиги його жителів у роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн, розповідають про новаторів праці сьогоднішнього дня, про перспективи зростання господарства і культури села.
Урочисто відзначили в Яськах 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та 50-річчя Радянської влади на Україні. З радістю жителі села зустріли звістку про нагородження І. М. Барби, Д. Я. Парамонова, П. Д. Сорочинського, С. С. Татарчука за активну участь у боротьбі за Радянську владу медаллю «За відвагу».
В дні 50-річчя Радянської держави яськівчани урочисто відкрили пам’ятник землякам, які прославили себе бойовими подвигами в ім’я Вітчизни. Біля 10-метрового обеліска стоять дві постаті воїнів. На обеліску написано: «Вічна слава героям громадянської та Великої Вітчизняної воєн, що полягли в боях за Радянську Батьківщину».
Героїчні подвиги відважних земляків продовжують сьогодні своїми славними трудовими ділами їх спадкоємці — молодь села, комуністи 60-х років, які всі сили й енергію віддають справі побудови комунізму.
Ф. В. РЄ3НИК
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Маяки, Біляївський район, Одеська область Августівка, Біляївський район, Одеська областьНовости Одессы — последние Одесские новости сегодня на 048.
В период карантина люди как никогда нуждаются в осведомленности. Поэтому вполне естественно, что горожане ежедневно читают новости Одессы, интересуются обществом и жизнью других людей, получая информацию из новостных источников.
Исследования показали, что люди, читающие новости Одессы 048, могут лучше поддержать разговор. Когда не знаете, о чем поговорить с друзьями или незнакомцами, текущие события станут хорошими темами.
Если вы выбираете источники новостей с доверием и объективностью, вы также являетесь тем, кто ценит правду, учась отличать факты от вымысла, предвзятого и непредвзятого освещения. Вот так и развивается критический ум. Это нельзя сделать за несколько дней. Чтобы приобрести навыки критического мышления, нужно годами читать новости каждый день.
Самые правдивые и объективные новостные статьи публикуются на сайте Одессы 048.ua. Здесь все публикации отсортированы по тематикам, а именно:
- новости компаний;
- власть;
- криминал;
- аналитика;
- культура;
- общество;
- политика;
- происшествия;
- экология;
- спорт;
- бизнес и пр.
С помощью удобного рубрикатора вам не придется изучать весь раздел в поисках нужной информации. Также вы можете выполнить поиск по датам публикаций, воспользовавшись календарем. В архиве содержатся все статьи с момента основания сайта.
Одесские новости для вдохновения
Информационные порталы для многих людей являются ежедневным источником вдохновения. Статьи о людях, попавших в экстремальные условия, учат нас быть стойкими, а когда мы слышим о несчастьях, то напоминаем себе, что нужно поддерживать других людей.
Новостные статьи об успехах и неудачах известных людей – богатый источник для творчества. Читая об ошибках других, можно получить новые знания и советы не только для своего бизнеса, но и решения для себя и друзей.
Новости о спорте, культуре и обществе в Одессе призваны развлекать. Читателям нравятся такие статьи, ведь с их помощью можно узнавать, чем заняться и какое событие посетить. Приятно читать о людях, которые занимаются добрым делом, помогают нуждающимся, заставляя гордиться их достижениями.
Конечно, мало кому нравятся криминальные новости Одессы, ведь в них освещаются жестокие, насильственные действия, читать о которых просто неприятно. Но и о криминальных событиях в городе следует знать как минимум для того, чтобы не стать следующей жертвой людей со злыми умыслами.
048.ua – это независимый новостной портал, который непредвзято освещает актуальную информацию обо всех событиях в городе, области и стране. Выбирая наш авторитетный источник, вы можете быть уверены в правдивости и прозрачности публикуемых статей.
Яськи — Одеська область у складі УРСР
Сторінка 1 з 7
Яськи — село, центр сільської Ради. Розташовані за 12 км від районного центру та за 40 км від найближчої залізничної станції Вигода. Село розкинулось у мальовничій рівнинній місцевості, вздовж лівого берега річки Турунчука (рукав Дністра), поблизу озер та плавнів. Населення — 5917 чоловік. Заселення території сучасних Яськів почалося ще в давні часи. Як свідчать археологічні знахідки, у III -IV століттях н.Засноване село наприкінці XVIII століття. Перша згадка про нього датована 1780 роком. В той час тут побудували невелику дерев’яну церкву . В числі перших поселенців були запорізькі козаки, селяни-втікачі з південно-західної України, а також вихідці з Молдавії .
Згідно припущення професора Новоросійського університету В. М. Григоровича, «Ясський торг» (літописне місто на Дністрі) і є село Яськи. Але для категоричного ствердження цього нема підстав. Сучасна наука пов’язує «Ясський торг» з теперішнім румунським містом Ясси.
За компактністю заселення Яськи ділилися на кутя. Молдавани разом з українцями, що тікали від ярма польських панів, т. зв. польщани, утворили перший кут. у 1793 році тут налічувалось 117 дворів. Другий кут утворили «турбаївці». Після придушення селянського повстання в селі Турбаях на Полтавщині більшість його учасників під конвоєм відправлено в південно-українські стени. Частина їх 1794 року оселилась в Яськах, побудувавши тут 40 хат.
Основну масу населення Яськів становили державні селяни. До цього стану їх було переведено за указом 1792 року.
Вигідне географічне положення, наявність у перші десятиліття існування населеного пункту незайнятих земель сприяли швидкому зростанню кількості населення. Якщо в 1820 році в селі було 180 дворів і 1016 жителів, то в 1840 році число дворів збільшилось до 340. В наступні роки кількість населення зростала, досягши у 1883 році 3345, а в 1896 році — 5186 чоловік.
В поземельних актах 1870 року вказувалось, що в Яськах проживали казенні селяни у кількості 1138 ревізьких душ та 19 відставних солдатів. Орної землі на той час було 5464 десятини0. Така ж кількість орної землі вказана в одному з документів 1881 року , хоча кількість селян, що одержали наділи, збільшилась до 1842 ревізьких душ. Якщо за переділом 1858 року пересічно на ревізьку душу припадало по 4,5 десятини землі, то за переділом 1881 року наділи скоротились на одну третину і становили близько 3-х десятин.
Нестача землі, податкова система, при якій селяни були зв’язані круговою порукою, призводили до класового розшарування на селі. Наприкінці XIX століття в Яськах виділилась заможна верхівка. У 90-х роках XIX століття майже кожний четвертий селянин Яськів не мав надільної землі. Такий стан землеволодіння підтверджувався й розподілом населення за родом занять. У 1883 році 3214 чоловік займались хліборобством, 74 ремеслом, 14 рибальством.
Гостра нестача землі примусила селян Яськів у 1884 році звернутися до самого царя з проханням передати їм віддалені перелогові землі. До Петербурга їздив сільський староста Чернявський, який після повернення звідти заявив: «Я привіз вам від государя мотузок на шию, а за маніфестом дертиму з вас шкіру». Яськівчани на цьому не заспокоїлись. У 1893 році вони відрядили з тією ж метою до губернатора односельчан В.
Селяни зазнавали багато горя від свавілля і зловживань місцевих властен. Факти зловживань були настільки очевидними, що навіть царські власті за розтрату громадських коштів двічі притягали до відповідальності сільських старост.
Наживались на людському горі й багаті торговці. У 1884 році в селі було 12 горілчаних крамниць і шинків 9. Член сільськогосподарського товариства південного краю Росії, побувавши в Яськах у 1872 році, вказував, що для дальшого розвитку селянського господа реї на, поряд а відкриттям сільського банку, необхідно скоротити, а то й повністю заборонити шинки і крамнички, обмежити сваволю торговців спиртними напоями .
Безземельні та малоземельні селяни, для яких земля вже не була джерелом існування. не могли заробити в селі на харчування своєї сім’ї. У 1884 році в Яськах працювало тільки 2 майстерні і 13 невеликих вітряних млинів.
Справжнім лихом для тих, хто працював на своїх клаптиках землі при наявності примітивної техніки, були посухи.
Дивиться також інші населені пункти цього району:
Карауш, Григорий Семенович
Григорий Семенович Карауш (27 января 1913 — 31 декабря 1991) — руководитель советского сельского хозяйства, бригадир совхоза «Дружба Народов», Беляевского района, Одесской области, Герой Социалистического Труда (1966). ).
Григорий Семенович Karaush | |||||
---|---|---|---|---|---|
Дата рождения | 27 января 1913 (1913-01-27) | ||||
Место рождения | YASKI (Одесская область) | ||||
Дата смерти | 31 декабря 1991 года (1991-12-31) (78 лет) | ||||
Место смерти | Йоски (Одесская область) | ||||
Гражданство | СССР | ||||
Занятие | Brigadier государства Ферма | ||||
Награды и призы | СодержаниеContent Рождения в 1913 году в селе Яски в Одесской провинции. В 1928 году он окончил среднюю школу и пошел работать, чтобы прокормить мать, братьев и сестер. В 1930 году поступил в сельскохозяйственную артель имени Фрунзе. С 1935 по 1938 год служил в рядах Красной Армии на Дальнем Востоке. Вернувшись домой, устроился бухгалтером в колхоз. Участник Великой Отечественной войны. В июне 1941 года был призван в армию. Воевал в авиационных мастерских 5-й воздушной армии.Награжден орденом Красной Звезды. В январе 1946 года демобилизовался и вернулся в родное село. Был избран заместителем председателя колхоза имени Фрунзе и секретарем партийной организации колхоза. В 1956-1960 годах председатель сельсовета села Яски. В 1960 году по собственному желанию перешел работать бригадиром в овощеводческую бригаду 3-го отделения совхоза «Дружба народов». Коллектив под его руководством выращивал овощи на площади 700 га и получал по 250-300 центнеров овощей с гектара при наименьших затратах в хозяйстве. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 30 апреля 1966 года Григорию Семёновичу Караушу за выдающиеся производственные заслуги присвоено звание Героя Социалистического Труда с вручением ордена Ленина и медали «Серп и Молот». Продолжал работать в колхозе до ухода на заслуженный отдых. Жил в родном селе Яски. Умер 31 декабря 1991 года. Похоронен на сельском кладбище. Президенты Молдовы и Украины просят Европейский Союз помочь контролировать границуНовый футбольный клуб занял лидирующее место в группах Лиги чемпионов УЕФА и вчера попал в заголовки мировых футбольных новостей.Футбольный клуб «Шериф Тирасполь » одержал победу со счетом 2:1 над «Реалом» на стадионе «Сантьяго Бернабеу» в Мадриде. Таким образом, «Шериф Тирасполь» стал лидером группы D Лиги чемпионов, впервые включив футбольный клуб в группы важнейшего межклубного турнира Европы. Международные СМИ назвали это чудом, шоком и историческим событием, при этом всячески подчеркивая происхождение команды и существующий политический конфликт между двумя берегами Днестра. молдаван подняли из этого большой шум в соцсетях, разделившись на две группы: те, кто хвалил команду и Республику Молдова за то, что они вошли в историю, и те, кто заявлял, что футбольный клуб и их заслуги принадлежат Приднестровью – проблемному самопровозглашенному региону которая утверждает, что является отдельной страной. Обе группы правы и не правы одновременно, поскольку существует множество этических, политических, социальных и практических вопросов, которые необходимо учитывать. Молдавия? Во-первых, каждый молдаванин как с правого, так и с левого берега Днестра (Приднестровья) волен отождествлять себя с этим достижением или не делать этого, сказал Виталий Спранчана , социолог, блогер, журналист и городской активист. В то же время «было бы иллюзией думать, что территория имеет значение, когда речь идет о футбольных клубах», — заявил Спрачана. «Большие команды, те, что входят в Лигу чемпионов, давно утратили связь как со странами, в которых они действуют, так и с городами, в которых они появились и с которыми связали свою историю. […] В век глобализированного коммерческого футбола команды, в том числе и так называемые местные, представляют собой не что иное, как глобальные передвижные коммерческие цирки, попутно связанные с городами, но более тесно связанные со всякими грязными, полугрязными и чистильщиками. денежный поток. Важнее в данном случае последовательность не столько граждан, сколько политиков из правительства, которые «не имеют права праздновать успехи сепаратизма», поскольку представляют «национальные интересы, а не личных или коллективных удовольствий определенных слоев населения», полагает политолог Дионис Ценуза .
В настоящее время у тираспольского «Шерифа» нет другого выбора, кроме как представлять Молдову на международном уровне. На протяжении многих лет команда использовала Федерацию футбола Молдовы для того, чтобы иметь возможность участвовать в чемпионатах, в том числе международных.Это потому, что регион остается непризнанным международным сообществом. Однако победа клуба представлена как победа Приднестровья в регионе, без какой-либо ссылки на Республику Молдова, особенно в данном случае применяется ее сепаратистский характер. Это победа? На самом деле, присоединение тираспольского ФК «Шериф» к Лиге чемпионов является огромным имиджевым прорывом для приднестровского региона, как заявила журналист Мадалин Нексуту . Вот настоящая дилемма: приднестровская команда, которая щедро финансируется за счет денег, полученных от коррупционных схем и отмывания денег, ведет неравную борьбу с остальными молдавскими футбольными клубами, также заявил журналист. Тираспольская команда собирается поднять 15.6 миллионов евро за выход в группы Лиги чемпионов, и суммы увеличиваются в зависимости от их будущих результатов. По словам Нексуту, эти деньги поступят непосредственно на счет клуба, а не Федерации футбола Молдовы, что приведет к еще большему разрыву между ФК «Шериф» и другими футбольными клубами Молдовы, имеющими гораздо более скромные финансовые возможности.
Это только о футболе?ФК «Шериф Тирасполь», общей оценочной стоимостью 12,8 млн евро , контролируется Виктором Гусаном и Ильей Казмалой, входит в состав «Шериф Холдинг» — компании, контролирующей оптовую и розничную торговлю продуктами питания, топливом и лекарствами, имея монополии на этих рынках в Приднестровье. Холдинг занимается торговлей автомобилями, но также работает в сфере строительства и недвижимости.Люди Гусана также занимают все основные руководящие посты в отколовшемся регионе, от парламента до премьер-министра или президента. Футбольный клуб поддерживает холдинг, обвиняемый в контрабанде, коррупции, отмывании денег и организованной преступности. Молдавские СМИ публиковали расследования о сигналах о причастности Шерифа к избирательной мобилизации и выплате вознаграждения гражданам левобережья Днестра, участвовавшим во внеочередных парламентских выборах этим летом и стремившимся проголосовать за пророссийскую социалистическую коммунистический блок. Принимая во внимание вышеизложенное, существует большая вероятность того, что Республика Молдова по-прежнему будет представлена футбольным клубом, не идентифицированным как молдавский, финансируемым из неясных источников, набирающим силу и способствующим приднестровскому конфликту в будущем. . Фото: неизвестно Украина запечатать Приднестровье?Euro-reporters.com, Бельгия3 июня 2005 г. Украина закрывает Приднестровье? Пятница, 03 июня 2005 г. «Если граница будет надежно закрыта, нелегитимная власть в «Предыдущая власть [в Киеве] проигнорировала сообщения молдавского руководства Выступая в прошлом месяце в Варшаве на саммите Воронин выступил с призывом к более активному европейскому и международному участию В Варшаве Воронин сказал другим европейским лидерам, что в приднестровском конфликте необходимы новые мирные Измененная позиция Украины в отношении Молдавии и других конфликтных «Украина кровно заинтересована в урегулировании конфликтов в База данных высотных зданий CTBUH | Центр небоскребовОбласть ВсеСеверная АмерикаЦентральная АмерикаЮжная АмерикаЕвропаАфрикаБлижний ВостокАзияОкеания Страна Все Город AllAarhusAbbevilleAberdeenAbidjanAbileneAbu DhabiAbujaAcapulcoAccraAddis AbabaAdelaideAgraAjaxAjmanAkitaAkronAl FujayrahAl KhobarAlbanyAlbuquerqueAleppo (Alep) AlexandriaAlexandria (ВА) AlgiersAlicanteAllentownAlmatyAlmereAmarilloAmersfoortAmherstAmiensAmmanAmsterdamAnchorageAndorra Ла VelaAnkaraAnshanAntananarivoAntiguo CuscatlnAntwerpAnyangAomoriApeldoornApiaApucaranaAracajuArapongasArcueilArlingtonArnhemArtemAsbury ParkAshevilleAshfordAshkhabadAsmaraAssenAstanaAsuncionAthensAtlantaAtlantic CityAubervilliersAucklandAugsburgAustinAventuraBaghdadBagnoletBaiseBakuBalchikBalikpapanBalneario CamboriuBaltimoreBamakoBanciao CityBandar LampungBandar Сери BegawanBandungBangaloreBangkokBanguiBanjarmasinBaodingBaojiBaotouBaracaldoBarcelonaBarranquillaBartlesvilleBarueriBaselBasingstokeBat YamBatamBaton RougeBatumiBeaumontBeer ShebaBeihaiBeijingBeirutBekasiBelemBelfastBelgradeBellevueBelo HorizonteBenidormBeppu, OitaBergenBerlinBethesdaBethlehemBilbaoBillingsBiloxiBinghamtonBirkenheadBirminghamBir mingham (AL) Бишкек (Бешкек) BismarckBlacktownBlanchardBloomingtonBlumeanuBnei BrakBoca дель RioBoca RatonBochumBogorBogotaBoiseBolognaBonita SpringsBonnBordeauxBossier CityBostonBoulogne-BillancourtBrasiliaBratislavaBrazzavilleBredaBremenBremerhavenBresciaBridgetownBrightonBrisbaneBristolBristol (CT) BrnoBrookhavenBrumunddalBrusqueBrusselsBryneBucaramangaBucharestBucheonBudapestBuenos AiresBuffaloBukit JalilBurbankBurgasBurlingtonBurnabyBusanCabazonCadizCaenCairoCalgaryCaliCalle BlancosCambridgeCamdenCampina GrandeCampinasCampo GrandeCanberraCancnCape CanaveralCape TownCapelle аан ден IJsselCaracasCardiffCartagenaCaruaruCasablancaCaxias сделать SulCebuCedar RapidsCesenaticoChandigarhChangchunChangshaChangwonChangzhouChapecoCharleroiCharlestonCharlotteCharlottetownChattanoogaChelyabinskChemnitzChengduChennaiCheongjuCheyenneChibaChicagoChihuahuaChisinauChonanChongqingChongzuoChristchurchCianjurCikarangCincinnatiCirebonCiudad VictoriaClaytonClevelandCliffside ParkCologneColomboColumbiaColumbu sConakryConcepcionCopenhagenCoquitlamCoral GablesCordobaCorkCorpus ChristiCosta MesaCotonouCourbevoieCovingtonCreteilCuiabaCuritibaCurridabatCwmbranDa NangDaeguDaejeonDakarDalianDallasDamascus (Damas) DammanDar эс SalaamDarwinDaytonDaytona Бич ShoresDelftDen BoschDentonDenverDepokDes MoinesDetroitDhahranDhakaDjiboutiDnipropetrovskDohaDonetskDongguanDordrechtDornbirnDortmundDoualaDubaiDublinDuisburgDundeeDunwoodyDurbanDurhamDushanbeDsseldorfEast BrunswickEast ChicagoEast HartfordEast KlibrideEast OrangeEast RutherfordEastbourneEdgewaterEdinaEdinburghEdmontonEindhovenEl EjidoEl PasoEl SegundoElginElizabethEnschedeErbilEschbornEspooEssenEvanstonEvansvilleFalcianoFangchenggangFargoFlintFort LauderdaleFort LeeFort MyersFort WayneFort WorthFort-де-FranceFortalezaFoshanFoster CityFrancaFrankfortFrankfurt я MainFrederiksbergFreetownFukuokaFuzhouGaboroneGalvestonGandhinagarGangneungGanzhouGaryGatineauGdanskGdyniaGeertruidenbergGenevaGenoaGentGeorgetownGibraltarGifuGijonGivatayimGlasgowGlendal е, CAGlendale, COGoianiaGold CoastGosfordGoteborgGoyangGrand RapidsGrazGreensboroGroningenGroznyjGuadalajaraGuangzhouGuarujGuarulhosGuatemala CityGuayaquilGuigangGuilinGuiyangGulf ShoresGurgaonGuttenbergGwangjuHaarlemHachiojiHackensackHaifaHaikouHalifaxHallandale BeachHamamatsuHamburgHamiltonHangzhouHannoverHanoiHarareHarbinHarrisburgHartfordHavanaHechiHeerlenHefeiHelsinkiHemel HempsteadHempsteadHerediaHerlevHezhouHiroshimaHo Chi Minh CityHobartHobokenHohhotHollywoodHong KongHonoluluHoofddorpHoogvlietHoustonHsinchuHuangshanHuixquilucanHuizhouHuntingtonHuntsvilleHuzhouHwaseongHyderabadIchikawaIJmuidenImperatrizInazawaIncheonIndianapolisIpswichIqaluitIquiqueIrvineIrvingIssy-ле-MoulineauxIstanbulItapemaItascaIzmirIzumisanoJaboatao дос Guararapes JacksonJacksonJacksonvilleJacJakartaJambiJeddahJemberJenaJersey CityJesoloJiangmenJinanJinchengJoao PessoaJohannesburgJohor BahruJolietJuazeiro сделать NorteJuiz де ForaJundiaKabulKampalaKansas CityKaohsiungKarachiKarawangKathmanduKatowiceKawaguchiKaw asakiKazanKeelungKelownaKendariKhartoumKhimkiKhon KaenKievKigaliKingstonKingston После HullKinshasaKishKitakyushuKlaipedaKnoxvilleKobeKochiKolkataKnizKonyaKopavogurKororKosice-letiskoKota KinabaluKrasnodarKrasnogorskKrasnoyarskKuala LumpurKunmingKupangKuwait CityKyotoL’Hospitalet де LlobregatLa CorunaLa PazLagosLahoreLaibinLake BarringtonLake CharlesLancasterLane CoveLansingLanzhouLaramieLarnacaLas Пальмас-де-Гран-CanariaLas VegasLatinaLavalLedyard CenterLeedsLeeuwardenLeicesterLeidenLeipzigLeuvenLexingtonLianyungangLiberecLibrevilleLigeLilleLimaLimaLimassolLincoln (NE) LinyiLinzLisbonLittle RockLiuzhouLiverpoolLiverpoolLivornoLjubljanaLomeLondonLondon (ON) LondrinaLong BeachLos AngelesLos BarriosLouisvilleLowellLuandaLubbockLubeckLuoyangLusakaLuxembourgLynchburgLyonMünsterMaassluisMacauMaceiMadridMaebashiMagasMahwahMaiaMainzMakassarMakatiMalaboMalaccaMalangMaldonadoMaleMalmManadoManaguaManamaManausManchesterManchester (NH) MandaluyongMangaloreManilaMannheimMaputoMar дель PlataMaracayMarco I slandMaringaMarkhamMarseilleMbabaneMcAllenMeccaMedanMedellinMelbourneMemphisMeridianMersinMetairieMexico CityMiamiMiami BeachMiami-Дейд (Unincorporated) MianyangMichigan CityMidlandMilanMilwaukeeMinneapolisMinskMississaugaMiyazakiMobileMogi даса CruzesMoldeMonacoMonctonMonroviaMonterreyMontevideoMontgomeryMontpellierMontrealMontreuxMontvilleMoriokaMoscowMostMount VernonMulhouseMumbaiMunichMuntinlupaMuscatN`DjamenaNagasakiNagoyaNairobiNampoNanchangNanjingNanningNanterreNantesNantongNaplesNaplesNashvilleNatalNetanyaNew BrunswickNew DelhiNew HavenNew OrleansNew RochelleNew Taipei CityNew WestminsterNew Йорк CityNewarkNewcastleNewcastle на TyneNewportNewport BeachNha TrangNiagara FallsNiagara Falls (NY) NiameyNicosiaNijmegenNingboNizhnevartovskNoidaNonthaburiNorfolkNorth BergenNorth Майами BeachNorthamptonNottinghamNouakchottNoumeaNova LimaNovo HamburgoNovorossiyskNovosibirskNurembergNuuk (Godthaab) Дуб BrookOak ParkOakbrook TerraceOaklandOdenseOdessaOeirasOffenbachOklahoma CityOmahaOn eidaOostendeOranOrangeOrange BeachOranjestadOrdosOrlandoOsakaOsascoOsloOttawaOuagadougouPadovaPÃ © csPalembangPalmasPanama CityPanama Город BeachParadise IslandParaaqueParisParndorfParoParramattaPasadena, CAPasadena, TXPasayPasigPassaicPatersonPattayaPaulistaPawtucketPearl City (Оаху) Pearl RiverPekanbaruPenangPensacola BeachPeoriaPerthPetaling JayaPhiladelphiaPhnom PenhPhoenixPickeringPilaPittsburghPlanoPlovdivPlymouthPodgoricaPohangPonferradaPontianakPort LouisPort MoresbyPort-о-PrincePort-оф-SpainPortimaoPortlandPortland (ME) PortoPorto AlegrePorto VelhoPortsmouthPortsmouth (RI) PotsdamPovoa де VarzimPoznanPraguePraia GrandePretoriaPrishtinaProvidencePueblaPunta дель EstePuteauxPutrajayaPyongyangQingdaoQinhuangdaoQinzhouQuanzhouQuebecQuezon CityQuilmesQuitoRabatRacineRaleighRamat GanRas аль KhaimahReadingRecifeReginaRenhuaiRennesRenoReston , В. Высота All100 + meters150 + meters200 + meters250 + meters300 + meters350 + meters400 + meters450 + meters500 + meters550 + meters600 + meters650 + meters700 + meters750 + meters800 + meters850 + meters900 + meters950 + meters1000 + meters1050 + meters1100 + meters1150 + meters1200 + meters1250 + meters1300 + meters1350 + meters1400 + meters1450 + meters1500 + meters1550 + meters1600 + meters1650 + meters1700 + meters1750 + meters1800 + meters1850 + meters1900 + meters1950 + meters2000 + meters2050 + meters2100 + meters2150 + meters2200 + meters2250 + meters2300 + meters2350 + meters2400 + meters2450 + meters2500 + meters2550 + метров2600 + метров2650 + метров2700 + метров2650 + метров2700 + метров2750 + метров2800 + метров2850 + метры2900 + метры2950 + метры3000 + метры 30200 + метров 3250 + метров3450 + метров 3250 + метров 3250 + метров 3450 + метров 3650 + метров 3250 + метров 3450 + метров 3250 + метров Компания All Artemide Cast Construction LLC EnviroFinance Group Harbour Claremont Pty Ltd Генри С. 11 сентября, битва у Тендерного мыса. День воинской славы Россиипоказать на карте Сражение у мыса Тендра (Хаджибейское сражение) — Морское сражение на Черном море во время русско-турецкой войны 1787-1791 гг. Между русской эскадрой под командованием Ф.Ф. Ушаков и Турецкий под командованием Гасан-паши. Произошло это 28-29 августа (8-9 сентября) 1790 г. близ тендровскоса. После присоединения Крыма к России началась новая русско-турецкая война. Командующий турецким флотом Гасан-паша, собрав все свои силы между Гаджибемом (ныне Одесса) и мысом Трендне, жаждал поражения в битве у Керченского пролива 8 (19) июля 1790 года.Ему удалось убедить султана в своей решимости. Быстрый разгром русских морских сил на Черном море и темы, заслужившие его благосклонность. Селим III был дан в помощь своему другу и родственнику (Хасан-паша был женат на сестре султана) опытному адмиралу Саид-Беа, намереваясь переломить ход событий на море в пользу Турции. Утром 28 августа турецкий флот в составе 14 линейных кораблей, 8 фрегатов и 23 других кораблей продолжал стоять на якоре между мысом Тренде и Хаджибемом.И вдруг из Севастополя Гасан обнаружил русские корабли, идущие под всеми парусами походным строем в три колонны. Появление русских привело турок в замешательство. Несмотря на превосходство в силах, они поспешно стали рубить канаты и в беспорядке двигаться к Дунаю. Ушаков приказал поднять все паруса и, оставаясь в походном строю, начал обрушиваться на противника. Передовые турецкие корабли, набрав паруса, удалились на значительное расстояние. Но, заметив опасность, нависшую над аргерагардом, Гасан-паша стал соединяться с ним и выстраивать боевой порядок.Ушаков, продолжая сближение с противником, также отдал приказ перестроиться в боевой порядок. В результате русские корабли «очень споро» выстроились в боевом порядке по ветру у турок. Пользуясь, оправдываясь в Керченском сражении, изменением боевого порядка, Федор Федорович вывел из строя три фрегата — «Иоанн-богатырь», «Иероним» и «Покров Богородица» для обеспечения маневренного резерва на смену ветра и возможно в момент атаки противника с двух сторон. К 17 часам вся турецкая линия была окончательно прорвана.Целью русских, передовых кораблей противника повернутых к ним с продовольствием выйти из боя. Их примеру последовали и остальные суда, ставшие в результате этого маневра опережающими. Во время нападения на них нападает ряд могущественных добровольцев, наносящих им большие разрушения. Особенно пострадали два флагманских турецких корабля, которые были против «Рождества Христова» и «Преображения Господня». У турецкого флагмана сбит грот-марсель, перебиты реи, стенки и разрушена корма.Бой продолжился. Три турецких корабля были отрезаны от основных сил, а кормовая часть корабля «Гасан-Пашинск» разобрана на щепки русских ядер. На рассвете следующего дня выяснилось, что турецкие корабли находятся в непосредственной близости от русских, чей фрегат «Амвросий Медиольский» и вовсе был среди вражеского флота.Но так как флаги еще не подняты, турки приняли его за нее. Ресурс командира — капитана М.Н. NeloSky — помог ему выйти из такого сложного положения. Снявшись с якоря с другими турецкими кораблями, он продолжал следовать за ними, не поднимая флага. Мы постепенно отставали, Нелозыский выжидал момент, когда опасность миновала, поднимал андреевский флаг и шел к своему флоту. Ушаков дал команду поднять якорь и соединить паруса для преследования противника, который, имея извилистую позицию, стал рассеиваться в разные стороны.Однако сильно поврежденный 74-пушечный корабль «Капаян», являвшийся флагманом «Саид Би», и 66-пушечный «Мацелет Бахри» остались позади турецкого флота. В двухдневном морском сражении противник потерпел сокрушительное поражение, потеряв два линейных корабля, бригантину, Лансон и Плавучий. Силы сторон: Потери: В ходе двухдневного морского сражения у о. 14 марта 1790 года (даты указаны по старому стилю) командующим Черноморским флотом был назначен контр-адмирал Ф.Ф. Ушаков. Он понимал, что неравенство сил на Черном море не сулило верного успеха, когда при использовании строгих канонов морских кораблей Бой Батстаи требования так называемой линейной тактики, общепринятой в то время на всех флотах мира. Возникла необходимость поиска новой тактики. Первые результаты новая тактика дала 8 июля в сражении у Керченского пролива, где, несмотря на численное превосходство, турецкий флот потерпел поражение. План захвата турецким десантом Крыма был сорван. Но морская мощь Османской империи не была полностью подорвана. В начале августа рассеянный по морю турецкий флот вновь стал собираться в единую эскадру близ устья Днепровского лимана в 10 милях от берега. К скорейшей ликвидации опасности с моря Ушакова побуждала как обстановка на сухопутном направлении. Русские войска, наступавшие в направлении Дуная, нуждались в поддержке с моря и рассчитывали на помощь флота. Но выходить в море Ушаков не спешил, так как, рассказывая бой с одной из частей турецкого флота, рисковал подвергнуть Севастополь опасности нападения на другие отряды.Поэтому я ждал сосредоточения всех сил турецкого флота для генерального сражения. Утром 21 августа основная часть турецкого флота (45 судов) прошла к месту якорной стоянки между Хаджи-Бехом (Одесса) и мысом Трендра. Гусейн-паша считал, что русская эскадра не успела оправиться от предыдущего боя и в ближайшее время ожидать ее выхода из Севастополя. Но русские быстро устранили повреждения кораблей, и Ушаков 25 августа вывел их в море. На рассвете 28 августа 1790 г. — русская эскадра Ушакова внезапно появилась в районе стоянки турецкого флота на торгах. Она уступала противнику: 10 линейных кораблей (из них только 5 больших), 6 фрегатов, 1 бомбардировщик и 20 вспомогательных судов против 14 больших линейных кораблей, 8 фрегатов и 23 вспомогательных судов. Но на стороне русских были неожиданность и благоприятная позиция относительно направления ветра. Турки, не ожидавшие нападения, в спешке стали перерезать якорные канаты и отходить к устью Дуная. Ушаков приказал «снести все паруса». Передовым турецким кораблям удалось отойти на значительное расстояние, но стремительный маневр русской эскадры грозил отсечь другие их корабли. Усилиями Капутан-паши и особенно сейд-байских турок удалось преодолеть замешательство и организовать сопротивление. Для прикрытия своего арьергарда турецкий командующий повернул на правую галеру и поспешно стал строить суда в кильватерную колонну для боя на встречном курсе. Используя тактический прием, оправдавший себя в Керченском сражении, Ушаков вывел три фрегата «Иоан Варпитерн», «Иероним» и «Покров Богородица» — для обеспечения маневренного резерва на смену ветра и возможные изменения направления атака противника. В 15 часов, подойдя на расстояние выстрела ботинка, российские корабли открыли огонь. Главный удар их главными силами был направлен на турецкий авангард, где стояли турецкие флагманские корабли.Флагманский корабль Ушакова «Рождество Христово» повел бой сразу с тремя кораблями, вынудив их выйти из строя. После двухчасовой жестокой дуэли остальные турецкие корабли, не выдерживая огня, стали сворачивать под ветром и в беспорядке выходить из боя. Но во время поворота на них обрушился ряд мощных добровольцев, приведших к большим разрушениям. Особенно пострадали два флагманских турецких корабля, которые были против «Рождества Христова» и «Преображения Господня». Увидев на рассвете 29 августа турецкий флот, Ушаков, который тут же приготовился сняться с якоря немедленно и атаковать его. Турки, не успев оправиться от недавнего боя, решили бежать.Преследуя их, русская эскадра заставила пройти 66-пушечный корабль «Мелчи Бахри» и 74-пушечный корабль младшего турецкого флагмана «Капанинг», которые к моменту доставки сгорели и вскоре взорвались. Всего было взято и взято в плен 20 человек, в том числе адмирал Сейд-Бей. На пути к Босфору из-за повреждений затонул еще один 74-пушечный корабль и несколько малых кораблей. Кроме того, противник тяжело потерял еще два малых судна и плавбатарею. В донесениях Султана турецкие флагманы писали, что число убитых и раненых «доходит» до 5500 человек. Победа Черноморского флота с тендером была завершена, внес значительный вклад в исход войны, позволил очистить северо-западную часть Черного моря от кораблей противника и открыл свободное плавание кораблей Лиманской флотилии в море. В результате при содействии русской флотилии вступившие в Дунай русские войска взяли крепости Килия, Тульча, Исакчи и, наконец, Измаил. «Теранда» вписан в историю мирового военно-морского искусства.Адмирал Ушаков стал одним из первых русских флагманов, признанных Европой, и новатором тактики маневренного морского боя, оправдавший себя в бою, приведший к разрушению господства Турции на Черном море и утвердивший позиции России у своих берегов. Сергей Ташлыков, кандидат исторических наук, доцент Николай Роханов, кандидат военных наук, профессор Теранда — Адмирал Победы УшаковФёдор Федорович не стал Мастаковым сочинять обширные реляции, а продиктовал приказ о благодарности воевавшим под его командованием матросам с тендером: «За бывших кокабыров за прошедших 28 и 29 августа против флота противника боёв при сломе других, о подрыве адмирала и захвате другого корабля противника и ещё разных чинов Трех Военных судов по приказу ко мне объявить мне Его легкость: за отважные подвиги и умелые приказы старейшему вперед благодарности, которую я велел объявить и всем бывшим со мною в бою сподвижникам, и уверить всех сии, что его светлость не до конца до конца И к подчини их им, как заявляют господа командиры кораблей, фрегатов и прочих судов, тождества и всех штабов и обер-офицеров и разных чинов, во флоте с боем со мною. Так же приношу свою старшую благодарность и рекомендую ломкий день принести Милиацию за такую счастливую победу разбить всех кто может быть с судами быть в храме Николая Чудотворца, священников со всего флота находиться в той же церкви в 10 часов дня и на Благодарственном Молитвенном поле отвалиться от корабля «Рождество Христово» из 51 орудия. » Сенастополь и русский флот до ХХ века1771 Основание Дунайской гребной флотилии. 1774 г. Окончание русско-турецкой войны 1768 — 1774 гг. Заключен Кучук-Кайнарджийский мир. 1778 была основана Герсоном. 1782 Открыт Херсонский корпус морской пехоты. Учреждён орден «Святого Владимира» 4 степени. 1783 г. Морские силы на юге России стали именоваться Черноморским флотом. База Севастополя. 1787 Начало русско-турецкой войны 1787 — 1792 гг. 1788 Битва при Фидониси. Медаль «За отвагу на Очаковских водах» учреждена в честь победы Русской гребной флотилии под Очаковом. 1790 Битва в Керченском проливе. Битва при Тендре. 1791. Битва у мыса Калиакрия. В Херсоне открыто Черноморское артиллерийское училище. 1799 г. Взятие острова Корфу Объединенным русско-турецким флотом под командованием Ф.Ф. Шушаков. 1806 г. Начало русско-турецкой войны (1806-1812 гг.). №1819 г. учрежден корм Георгиевского флага, сохранивший основу рисунка Андреевского флага. 1827 г. Наваринская битва.Разгром турецко-египетского флота объединенной русско-англо-французской эскадры. На базе гидрографической службы. 1828 Начало русско-турецкой войны 1828 — 1829 гг. 1829 26 (14) мая — легендарный бой брига «Меркурий» (командир — лейтенант А.И. Казарского округа) с двумя турецкими линейными кораблями. 1829 г. учреждена медаль «За Турецкую войну». 1830 Действия Черноморского флота у Кавказского побережья 1830-1853 гг. 1831.Участие русского флота в гражданской войне в Греции 1831-1832 гг. 1833 Экспедиция Черноморского флота в Босфор. 1841 г. учреждена медаль на Анненской ленте «За усердие» (нижние чины награждали, прослуживших в гвардейском вагоне 22 года или на флоте 25 лет). 1853 Начало Крымской войны 1853-1856 1853 17 (5) НОЯБРЯ — ФИГУРА ВЫРОАДФРЕГАТ «Владимир» с турецко-египетским пароходом «Перваз-Бахри». 1855 г. 5 — 8 сентября (24-27 августа) — шестая бомбардировка и штурм Севастополя.1855 г. учреждена медаль «За защиту Севастополя». 1856 г. подписан Парижский трактат. Учреждена медаль «В память о войне 1853-1856 гг.». 1867 А.А. Попов разработал проект мореходной брони. 1875 г. — в Николаеве для подготовки судовых специалистов созданы школа машинистов и кольев, школа рулевого и сигналов и школа судовых обыскателей. 1877 г. Начало русско-турецкой войны 1877-1878 гг. 1877 23 (11) июля — вагон парохода «Веста» под командованием капитан-лейтенанта Н.М. Баранова с турецким линкором «Фетхи Буланд». 1878 г. учреждена медаль «В память русско-турецкой войны 1877-1878 гг.». Для нижних чинов была учреждена медаль «За отвагу» (с 1913 года именовалась Георгиевской). Первое в истории применение катерами торпедного оружия. 1881 г. Принята новая кораблестроительная программа по постройке для Черного моря в течение 20 лет 8 эскадренных броневиков, 2 крейсеров и 19 эсминцев. 1895 г. Севастополь снова становится главной базой Черноморского флота.Все основные учреждения флота переведены из Николаева. 1896 Испытание в Севастополе Системы телефонной связи для водолазов, которая потом была принята на весь флот. 1899 г. Изобретатель Радио А. С. Попов и его помощник Н. К. Рыбкин, прибыв в Севастополь, установили радиостанции на армадах «Георгий Победоносец», «Три святителя» и на минном крейсере «Капитан Сакен». Как Ушаков победил османов на мысе Ласковый. День воинской славы в память о победе Российского флота 11 сентября в России отмечается День воинской славы России — день победы русской эскадры над османским флотом у Ласкового мыса. 13 августа 1787 года началась очередная война между Россией и Османской империей. Как обычно, Османская Турция заручилась поддержкой ведущих западных государств — Великобритании, Франции и Пруссии, после чего Российской империи выдвинули ультиматум — восстановить вассалитет Крымского ханства и Грузии по отношению к Османской империи, а также разрешить инспектировать русские корабли, следуя Босфор и пролив Дарданеллы.Естественно, Россия от удовлетворения условий ультиматума отказалась, что стало формальным поводом для объявления Российской империи войны. Таким образом, начавшаяся в августе 1787 года русско-турецкая война стала попыткой Османской империи взять реванш и восстановить контроль над Крымом и Грузией. Султан считал, что покровительство Великобритании, Франции и Пруссии позволит ему добиться своих целей и вынудит Российскую империю отступить от Крыма и отказаться от своих территориальных притязаний на Кавказе. К моменту сражения русско-турецкая война в последний раз длилась три года. Вместе с Российской империей против Османов воевала Австрия. Однако на суше и русским, и австрийским войскам долго не удавалось добиться значительных преимуществ. Совсем иной была ситуация на Черном море. Для помощи русским войскам, наступавшим на турецкие позиции в районе Дуная, в 1790 г. была создана галерейная флотилия, которая должна была выйти из Херсона и проследовать в район боевых действий.Но пути галерейной флотилии перекрыла турецкая эскадра, находившаяся в западной части Черного моря. Поэтому командование решило направить в помощь Галерейной флотилии эскадру из 10 линейных кораблей, 6 фрегатов, 17 крейсерских кораблей, 1 бомбардировщика, 1 репетиционного судна и 2 брендеров. Командовать эскадрой был назначен 45-летний контр-адмирал Фёдор Ушаков — один из самых талантливых русских адмиралов, к тому времени занимавший должность командующего Черноморским флотом. Опытный флотодец, Ушаков с 1766 г. Тем временем внушительные османские силы сосредоточились в районе между Хаджибаймом и Тхамом. Командующий османским флотом Хусейн-паша был уверен в скором поражении русского флота на Черном море и смог убедить в этом султана Селима III. Правитель Османского порта направил на помощь Хусейн-паше еще один опытный турецкий флот — трехносный адмирал Саид-Бей. Под командованием Хусейн-паши к этому времени находилось 14 линейных кораблей, 8 фрегатов и 23 других судна.Утром 28 августа наблюдатели турецких кораблей, стоявших на якоре между Хаджибаймом и мысом Тренде, обнаружили идущие из Севастополя русские корабли. В 15 часов начался бой. Сильный артиллерийский огонь русских кораблей нанес турецким кораблям серьезные повреждения. Такой сокрушительный удар заставил противника стремительно двигаться к Дунаю, и русские корабли продолжали преследование османской флотилии до наступления темноты, после чего непогода Все же заставила эскадру Ушакова остановиться и стать на якорь. Однако с рассветом оказалось, что турецкая флотилия стоит на якоре совсем рядом с главными силами русской эскадры.Более того, фрегат «Амвросий Медиольский», на котором российские флаги не были подняты, находился среди турецких кораблей — и на него не реагировали, приняв его за один из кораблей турецкой флотилии. Отряд Ушакова начал дальнейшее преследование противника. От основных сил османского флота позади 74-пушечный корабль «Каппинг», где находился адмирал Саид-Бей — помощник Хусейн-паши, а также 66-пушечный корабль «Мулене Бахри». Когда был убит командир Мулен-Бахри, капитан Кара-Али, экипаж судна предпочел сдаться. Что касается «каппуции», то этот корабль ушел в сторону мелководья, преследуемый 2 линкерами и 2 фрегатами русского флота под общим командованием капитана бригады ранга Г.К. Голенкин, командовавший авангардом эскадрильи Ушаковского. В итоге первая «каппузия» настигнет корабль «Святой Андрей», открывший огонь по турецкому кораблю. Затем подошли «Святой Георгий» и «Преображение Господне». Несмотря на окружение и превосходящие силы русских, «каппаны» продолжали отчаянно сопротивляться. Адмирал Саид Беа снял с корабля последнюю шлюпку, после чего «Каппаны» поднялись в воздух вместе с оставшимися на ней османскими моряками. Положение для турок было расстроено тем, что «каппузия» составляла все финансовое обеспечение турецкой флотилии.Естественно, для остальных кораблей османского флота бесславный конец «каппуции» и захват Саид-Бея стали настоящим потрясением. Турки были в замешательстве, полностью проиграв бой эскадры Ушакова. Тем временем из-за усиливающегося ветра и повреждений в раборте и такелаже контр-адмирал Ушаков отказался от идеи преследования османских кораблей и приказал прекратить погоню за турецкой флотилией. Таким образом, битва у Ласкового мыса закончилась полным разгромом Османской флотилии.Два линейных корабля и 3 малых судна из числа османского флота были уничтожены, 733 турецких моряка попали в плен, среди них был второй по старшинству после Хусейн-паши адмирал Саид-бей. Что касается человеческих потерь Османского флота, то в этом бою они оцениваются в 1400 человек. В том числе около 700 матросов и офицеров османского флота погибли вместе с кораблем «Каппинг», так как не успели спасти русские катера. На экипажи турецких кораблей сильнейшее деморализующее действие оказало сильнейшее поражение. Остатки османской флотилии собрались у мыса Калиакрия на берегу Рушелии, после чего двинулись в сторону Босфора. Сам командующий флотом сначала доложил Султану, что якобы наголову разгромил русскую эскадру, но затем, когда были выяснены все истинные обстоятельства боя, Хусейн-паша бесследно исчез — то ли бежал, то ли был убит за свою ложь. Кстати, ложь Хусейн-паши позже стала известна и самому фельдмаршалу-маршалу, который с недовольством отметил это в своем рапорте. Русская эскадра понесла гораздо меньшие потери, чем Османская флотилия. Так, на нескольких кораблях потребовалась замена стероидных мачт (на «Рождестве Христовом», «Святой Александре Невской» и «Петре Апостоле»), кроме того, на корабле «Святой Павел» сломалось одно орудие. Что касается убитых и раненых, то их было всего 46 человек, в том числе 21 человек погиб в ходе боя. 8 сентября 1790 года эскадра Федора Ушакова, соединившись с Лиманской эскадрой, благополучно вернулась в порт Севастополя. Фактически бой у мыса Ласковый привел к полному разгрому турецкого флота в северной части Черного моря, что позволило Российской империи установить морское господство в прибрежных водах. Постоянное сообщение между Лиманом и Севастополем было установлено, а 29 сентября — 1 октября 1790 г. в Севастополе благополучно воспроизведено штабс-капитаном бригадирского чина С.А. Пустосе, ранее базировавшимся в Таганроге, и включало в себя 2 новых 46-пушечных автомобиля «Царь Константин » и «Федор Стратилат», 10 крейсерских кораблей и 1 бригантина. Естественно, действия русского флота у мыса Тендра были одобрены высшим командованием и самой императрицей Екатериной второй. Уже 1 сентября лично генерал-фельдмаршал князь Г.А. прибыл на корабле «Рождество» Потемкин-Таврический, который собрал всех командиров кораблей, участвовавших в сражении, и поздравил их с победой над османской флотилией. Поражение османского флота у Ласкового мыса стало одним из существенных событий русско-турецкой войны 1787-1791 гг. И оказало серьезное влияние на общие итоги войны. Попытка султана Селима III отсрочить поражение в предыдущей войне и захват Крыма не увенчалась успехом. Обстановка и сухопутных войск, и флота не позволяла Султану даже выдвинуть какие-то условия при заключении мирного договора. В конце концов, 29 декабря 1791 года (9 января 1792 года) в городе Ясы был заключен мирный договор между Россией и Османской империей. С российской стороны он был подписан графом А.Н. Самойлов, Х. де Рибас и С.Л. Лашкарев, с османской стороны — Раис-Эффенди Абдулла Эффенди, Ибрагим Исмет Бей и Мехмед-Эффести. Согласно Яскому мирному договору, все Северное Причерноморье империи, включая Крымский полуостров, земли между Южным Бугом и Днестром. На Кавказе была установлена государственная граница между Российской империей и Османской империей по реке Кубань, при этом Султан отказался от претензий на Грузию и был вынужден отказаться от агрессивной политики в отношении Грузии. На западе Российской империи государственная граница была установлена по реке Днестр. Вслед за этим решением большое количество жителей Молдавского княжества, оставшихся под контролем Османской империи, переселились на русскую половину Днестра. На территории России в 1792 и 1795 годах были основаны города Григориополь и Тирасполь. В 1794 году была основана Одесса, ставшая затем одним из важнейших морских портов Российской империи. Подписание Йоссарского мирного договора способствовало быстрому освоению земель в Северном Причерноморье, которое стало активно заселяться христианским населением, в первую очередь — переселенцами из Османской империи и подконтрольными княжествами — валахами, молдаванами, греками и православные албанцы, болгары, сербы. Сегодня День воинской славы России — день победы русской эскадры под командованием Ф.Ф. Ушакова над турецкой эскадрой у Ласкового мыса. Битва произошла во время русско-турецкой войны (1787-91).Османская империя, заручившись поддержкой Англии и Пруссии, потребовала возвращения ей Крыма, признания Грузии турецкими вассальными владениями и введения существенных ограничений на режим русских торговых судов через Черноморские проливы. На рассвете 28 августа (по ст. ст.) 1790 г. — русская эскадра Ушакова внезапно появилась в районе стоянки турецкого флота на тендерах. В 15 часов, подойдя на расстояние выстрела сапога, русские корабли открыли огонь.Главный удар их главными силами был направлен на турецкий авангард, где стояли турецкие флагманские корабли. После двухчасовой жестокой дуэли остальные турецкие корабли, не выдерживая огня, стали сворачивать под ветром и в беспорядке выходить из боя. Но во время поворота на них обрушился ряд мощных добровольцев, приведших к большим разрушениям.Особенно пострадали два флагманских турецких корабля, которые были против «Рождества Христова» и «Преображения Господня». Замешательство турок усилилось. Ушаков продолжил погоню за младшим флагманом. Российские суды последовали примеру своего лидера. 3 турецких корабля были отрезаны от основного течения, но ночное наступление спасло турецкий флот. Корабли эскадры Ушакова поставлены на якорь для устранения повреждений. Увидев на рассвете 29 августа турецкий флот, Ушаков, который тут же приготовился сняться с якоря немедленно и атаковать его.Турки, не успев оправиться от недавнего боя, решили бежать. Преследуя их, русская эскадра заставила пройти 66-пушечный корабль «Мелчи Бахри» и 74-пушечный корабль младшего турецкого флагмана «Капанинг», которые к моменту доставки сгорели и вскоре взорвались. В донесениях Султана турецкие флагманы писали, что число убитых и раненых «доходит» до 5500 человек. Россияне потеряли 46 человек убитыми и ранеными. Победа Черноморского флота с тендером была завершена, внес значительный вклад в исход войны, позволил очистить северо-западную часть Черного моря от кораблей противника и открыл свободное плавание кораблей Лиманской флотилии в море. В результате при содействии русской флотилии, вошедшей в Дунай, русские войска взяли крепости Килия, Тульч, Исакчи и, наконец, Измаил. «Теранда» вписан в историю мирового военно-морского искусства. Адмирал Ушаков стал одним из первых русских флагманов, признанных Европой, и новатором тактики маневренного морского боя, оправдавший себя в бою, приведший к разрушению господства Турции на Черном море и утвердивший позиции России у своих берегов. Иллюстрация: «Бой у острова Тренда 28-29 августа 1790 г.» Блинков Александр Александрович Один из дней воинской славы России, отмечаемый 11 сентября, — День Победы Русской эскадры под командованием Ф.Ф. Ушаков над турецкой эскадрой у Ласкового мыса. Это событие относится к периоду русско-турецкой войны (1787-91 гг.), вызванной Планами реванша Османской империи, которая, заручившись поддержкой Англии и Пруссии, потребовала возвращения ей Крыма, признания Грузии турецкими вассальными владениями и введением существенных ограничений режима прохода российских торговых судов через Черноморские проливы. Турецкий план предусматривал удар по кавказскому побережью Черного моря и оккупацию Крыма. 14 марта 1790 года командующим Черноморским флотом был назначен контр-адмирал Ф.Ф. Ушаков. Он понимал, что неравенство сил на Черном море не сулит верного успеха при использовании строгих каронов морских боевых кораблей в батарейном строю — требования так называемой линейной тактики, общепринятой в то время на всех флотах Мир. Первые результаты новая тактика дала 8 июля в сражении у Керченского пролива, где, несмотря на численное превосходство, турецкий флот потерпел поражение. План захвата турецким десантом Крыма была сорвана.Но военно-морская мощь Османской империи не была полностью подорвана. К скорейшей ликвидации опасности с моря Ушакова побуждала как обстановка на сухопутном направлении. Русские войска, наступавшие в направлении Дуная, нуждались в поддержке с моря и рассчитывали на помощь флота. Но выходить в море Ушаков не спешил, так как, рассказывая бой с одной из частей турецкого флота, рисковал подвергнуть Севастополь опасности нападения на другие отряды.Поэтому я ждал сосредоточения всех сил турецкого флота для генерального сражения. Утром 21 августа основная часть турецкого флота (45 судов) прошла к месту якорной стоянки между Хаджи-Бехом (Одесса) и мысом Трендра. Гусейн-паша считал, что русская эскадра не успела оправиться от предыдущего боя и в ближайшее время ожидать ее выхода из Севастополя. Но на стороне россиян были неожиданность и благоприятная позиция относительно направления ветра. Турки, не ожидавшие нападения, в спешке стали перерезать якорные канаты и отходить к устью Дуная.Ушаков приказал «снести все паруса». Передовым турецким кораблям удалось отойти на значительное расстояние, но стремительный маневр русской эскадры грозил отсечь другие их корабли. Усилиями Капутан-паши и особенно турок сейд-бейцев удалось преодолеть замешательство и организовать сопротивление. Для прикрытия своего арьергарда турецкий командующий повернул на правую галеру и поспешно стал строить суда в кильватерную колонну для боя на встречном курсе. Замешательство турков увеличилось. Ушаков продолжил погоню за младшим флагманом. Российские суды последовали примеру своего лидера.3 турецких корабля были отрезаны от основного течения, но ночное наступление спасло турецкий флот. Корабли эскадры Ушакова поставлены на якорь для устранения повреждений. Увидев на рассвете 29 августа турецкий флот, Ушаков, который тотчас приспособился, немедленно сняться с якоря и атаковать его. Турки, не успев оправиться от недавнего боя, решили бежать. Преследуя их, русская эскадра заставила пройти 66-пушечный корабль «Мелчи Бахри» и 74-пушечный корабль младшего турецкого флагмана «Капанинг», которые к моменту доставки сгорели и вскоре взорвались.Всего было взято и взято в плен 20 человек, в том числе адмирал Сейд-Бей. На пути к Босфору из-за повреждений затонул еще один 74-пушечный корабль и несколько малых кораблей. Кроме того, противник тяжело потерял еще два малых судна и плавбатарею. В донесениях Султана турецкие флагманы писали, что число убитых и раненых «доходит» до 5500 человек. Победа Черноморского флота с тендером была полной, внесла значительный вклад в исход войны, позволила очистить северо-западную часть Черного моря от кораблей противника и открыла свободное плавание кораблей Лиманская флотилия в море.В результате при содействии русской флотилии, вошедшей в Дунай, русские войска взяли крепости Килия, Тульч, Исакчи и, наконец, Измаил. Теранда вписана в мировое военно-морское искусство. Адмирал Ушаков стал одним из первых русских флагманов, признанных Европой, и новатором тактики маневренного морского боя, оправдавший себя в бою, приведший к разрушению господства Турции на Черном море и утвердивший позиции России у своих берегов. . |